Шрот соєвий: застосування, склад, користь і зберігання

Шрот соєвий являє собою цінну харчову добавку до раціону сільськогосподарських тварин, яка є одним з найцінніших джерел протеїну рослинного походження. Шрот отримують в процесі екстракції масла з сої. Широко використовується як самостійний корм і в якості одного з інгредієнтів комбікормових сумішей.Вміст білка в соєвому шроті може досягати 50 відсотків, а крім цього, в ньому в достатній кількості присутні вітаміни групи В, лізин, фосфор. Соєвий шрот у раціоні тварин дозволяє забезпечити їхній організм незамінними амінокислотами: метіоніном, гістидином, триптофаном. За енергетичними і поживними характеристиками шрот можна порівняти з макухою, проте вміст ліпідів у першому значно нижчий і не перевищує 2 відсотків. Вважається прекрасною заміною рибному і кістковому борошну. Збалансований склад соєвого шроту дозволяє обходитися без додаткових кормових добавок у раціоні харчування тварин. Де використовують соєвий шрот? Дана харчова добавка широко застосовується для годування худоби, птахів, риб. Її регулярне згодовування тваринам дозволяє:

поліпшити засвоюваність комбікормів;
підвищити надої і якість молока;
підвищити приріст живої маси при відгодівлі тварин;
зміцнити імунітет тварин.

Виробники пропонують тостований і гранульований шрот — форма випуску залежить від способу додаткової обробки сировини. Останній більш зручний у застосуванні, оскільки не вимагає додаткової обробки, а також у зберіганні і транспортуванні. Що робити з соєвим шротом, технологія його виробництва, плюси і мінуси — про це в наступних розділах.

Виробництво соєвого шроту

Технологія виробництва соєвого шроту включає наступні виробничі операції:

Очищення сировини. На даному етапі з сировини видаляються домішки, пил, сторонні предмети. При подрібненні бобів сої можливе утворення пилу, тому вони піддаються кондиціонуванню.
Видалення оболонок. Операція дозволяє видалити найлегші оболонки в окремих плодів, тим самим підвищивши концентрацію протеїну в готовому продукті.
Дроблення. Плоди сої подрібнюються за допомогою рифлених вальців, після чого пропускаються через гладкі вальці, що дозволяє отримати пластини.
Екстракція. Отримана сировина завантажується в екстрактор, де за допомогою розчинника, доведеного до кипіння, з неї виділяють масло.
Тестування. Пластинки, що залишилися після екстракції олії, піддають впливу пари, нагрітої до температури близько 100 градусів, що дозволяє видалити з них розчинник.
Сушіння. На даному етапі зменшують вміст вологи в шроті до допустимих 13 відсотків, що покращує його лежкість.

Крім цього, готова продукція піддається контролю якості, який дозволяє визначити вологість, концентрацію ліпідів, білків та інші характеристики шроту.

Склад соєвого шроту

Соєвий шрот є цінним джерелом білків, вітамінів, мінералів. Головною його перевагою є легкозасвоюваний протеїн, який складається з незамінних амінокислот. Завдяки кондиціонуванню сировини відбувається інактивація антитрипсину, уреази, генистеїну в шроті, які негативно впливають на організм тварин. Концентрація білків у готовому продукті значно вища, ніж у вихідній сировині, що досягається видаленням із сировини олігосахаридів.Хімічний склад соєвого шроту дуже різноманітний — в ньому знаходиться достатня кількість таких речовин, як калій, залізо, марганець, цинк і т. д., що дозволяє не включати до раціону харчування сільгосптварин додаткові добавки.

Де застосовують соєвий шрот

Застосування соєвого шроту обґрунтовано як у тваринництві, так і в птахівництві. Причому саме соя, яка пройшла переробку, найкраще засвоюється організмом тварин і є абсолютно безпечною. В середньому до складу комбікормових сумішей вводять до 25 відсотків шроту (від загальної маси). У свинарстві нормою є близько 500 г на одну особину, а в птахівництві — близько 10 г. Перевищувати норму шроту при годівлі птахів категорично не рекомендується, оскільки це призводить до розвитку подагри і діареї.Наявність шроту з сої в раціоні ВРХ дозволяє підвищити приріст живої маси, надої, якість продукції. За допомогою даної харчової добавки вдається збалансувати корм протеїнами, вітамінами і мінералами, що дозволяє заощадити на фуражному зерні, інших спеціальних добавках.

Переваги соєвого шроту та його недоліки

Нижче наведені переваги, які роблять соєвий шрот однією з найпопулярніших добавок для тварин. Плюси соєвого шроту:

відносно невисокий вміст клітковини;
поживність корму дозволяє скоротити витрати на годування тварин;
соєвий шрот у комбікормі дозволяє підвищити вміст амінокислот у кормовій суміші до необхідного рівня без істотних матеріальних витрат;
користь соєвого шроту істотно зростає завдяки волого-тепловій обробці, яка не тільки дозволяє інактивувати шкідливі речовини, але й надає корму приємного аромату, тому тварини вживають його з апетитом;
за вмістом білків, вітамінів і мінералів соєвий шрот значно випереджає всі інші кормові добавки рослинного походження;
підходить для використання в якості самостійного корму або одного з компонентів комбікорму;
хороша засвоюваність дозволяє застосовувати шрот для годування будь-яких тварин.

Недоліки соєвого шроту:

в готовому продукті залишаються сліди органічних розчинників, які при регулярному згодовуванні шроту тваринам можуть бути причиною отруєнь;
соя містить невелику кількість калію, тому до раціону необхідно вводити додаткові джерела мінералу;
в окремих випадках у шроті може не повністю деактивуватися інгібітор трипсину, що в деяких випадках призводить до масової загибелі тварин.

Соєвий шрот: зберігання

Зберігати соєвий шрот можна насипом або в мішках, які складаються штабелями на палетах на деякій відстані від підлоги. При зберіганні насипом відбувається його регулярне перемішування. Властивості соєвого шроту зберігаються максимально повно, якщо для зберігання використовують сухі приміщення з контрольованою вологістю, обладнані примусовою системою вентиляції, які пройшли дезінфекцію. При зберіганні слід уникати прямого впливу сонячних променів на продукт. Термін зберігання соєвого шроту залежить від способу зберігання: насипом — до 4 місяців, у мішках — до 1 року. Корисні властивості шроту знаходяться в прямій залежності від цілого ряду факторів, і одними з основних є якість вихідної сировини, технологія її отримання, умови транспортування і зберігання. Не варто забувати, що на ринку може бути недоброякісна продукція, використання якої може зашкодити здоров'ю тварин. Щоб переваги цієї унікальної харчової добавки проявилися в повній мірі, купувати її слід у виробників, які добре зарекомендували себе, продукція яких сертифікована. Одним із провідних українських виробників харчових добавок для тварин, включаючи і соєвий шрот, є компанія «Агрозернохолдінг».