Шрот соняшниковий: застосування, склад, протипоказання і зберігання

Шрот соняшниковий — залишковий продукт, який отримують в процесі виділення олії з насіння соняшнику. Є цінною харчовою добавкою, яка широко використовується в раціоні харчування тварин як в якості самостійного корму, так і в якості одного з інгредієнтів комбікормів. Важливою перевагою шроту є відсутність речовин, які негативно впливають на засвоєння інших нутрієнтів, тому перетравність продукту досягає 75-80 відсотків.Технологія отримання шроту відрізняється від технології виробництва макухи, тому вміст ліпідів у ньому варіюється від 1 до 3 відсотків. Що стосується протеїну, то в соняшниковому шроті він є найбільш повноцінним по амінокислотному складу (особливо в порівнянні зі злаками). Клітковина позитивно впливає на перетравлюваність кормів і обов'язково повинна бути присутня в раціоні всіх сільськогосподарських тварин — це особливо важливо для живих організмів з однокамерним шлунком. Застосування шроту соняшникового в тваринництві дозволяє:

істотно поліпшити обмінні процеси;
зміцнити імунітет;
підвищити інтенсивність росту молодняку;
підвищити несучість;
підвищити якість продукції.

Випускається в формі пресованих пластин різного розміру, може бути подрібненим, гранульованим або у вигляді крупи. Як давати соняшниковий шрот? Перед згодовуванням тваринам пластини зазвичай дробляться або розмочуються. Дроблений або гранульований шрот — найбільш зручна форма, оскільки не потребує додаткової обробки. Що робити з соняшниковим шротом, технологія його виробництва, переваги і недоліки — про це в наступних розділах.

Виробництво соняшникового шроту

Процес виробництва шроту складається з наступних етапів:

Очищення сировини. На цьому етапі рослинна сировина очищається від домішок, пилу, сторонніх предметів. Також на цьому етапі проводять кондиціонування маси.
Подрібнення. Здійснюється за допомогою вальців з різною поверхнею — спочатку сировина подрібнюється, а потім із неї формуються пластинки.
Екстракція. Сировина направляється в екстрактор, де за допомогою органічних розчинників, доведених до температури кипіння, виділяють масло.
Тестування. Сировина, оброблена розчинниками, піддається впливу водяної пари, що дозволяє видалити з неї хімічні речовини.
Сушіння. Проводиться з метою зниження вологості продукту до нормованої величини, що підвищує його лежкість.

Склад соняшникового шроту

Соняшниковий шрот має високу щільність, яка досягає 600 кг/куб. м, а вміст олії в ньому варіюється від 1,5 до 3 відсотків. Легкозасвоюваний білок, калій, фосфор, вітаміни групи В — багатий склад шроту робить його однією з найпопулярніших добавок до раціону харчування тварин. Вміст клітковини може досягати 15 відсотків, що дещо обмежує його застосування при вирощуванні високопродуктивної птиці. Крім цього, обмеження на використання шроту соняшникового накладають хлорогенова та хінна кислоти, що містяться в ньому. Через низький вміст у шроті лізину тваринам дають його синтетичні аналоги. Поживність соняшникового шроту залежить від сорту соняшнику, а також методів отримання олії. Останнім часом аграрії віддають перевагу сортовому і гібридному насінню соняшнику з високою олійністю. До речі, наявність у насіння більш тонкого і олійного лушпиння призводить до доступності мікроорганізмам поживних речовин, що містяться в ньому — це може стати причиною утворення цвілі. Крім цього, якість шроту визначається технологічними аспектами виробництва. Наприклад, якість продукту помітно погіршується при підвищенні температури його обробки. Так, при температурі вище 106 градусів відбувається руйнування амінокислот.

Як застосовувати шрот соняшниковий

Шрот соняшниковий являє собою низькокалорійний і безпечний для здоров'я тварин корм. Один кілограм шроту — це 10,43 МДж обмінної енергії, близько 270 г протеїну, 230 г клітковини і 14 г ліпідів.Його присутність у раціоні великої рогатої худоби в кількості 20 відсотків від загальної маси кормів для дійних корів і 10 відсотків — для бичків, позитивно впливає на обмін речовин тварин, що підтверджують біохімічні та інші дослідження. Регулярне введення шроту в раціон дозволяє збільшити кількість еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну. У сироватці крові корів підвищується вміст фосфору на 0,8 відсотка, амілази — на 11,9 відсотка, фосфатази — на 8,9 відсотка та зменшується кількість загального білка на 1,4 відсотка, альбуміну — на 7,14 відсотка, холестерину — на 12,9 відсотка і т. д. У дійних корів, які регулярно отримують підгодівлю у вигляді соняшникового шроту, збільшуються середньодобові надої на 8-9 відсотків. Годування соняшниковим шротом дозволяє підвищити жирність молока на 4-5 відсотків, вміст білка — на 3-4%, сухих речовин — на 5 відсотків. Шрот широко використовується в якості окремої харчової добавки або як компонент комбікорму в птахівництві. Як годувати шротом соняшниковим птицю? Бройлерам харчову добавку вводять вже з тижневого віку, а несучки отримують по 35 г корму на добу (в зимовий період дозування зменшується).

Переваги шроту

Соняшниковий шрот має цілу низку переваг, основні з яких наведені нижче:

соняшниковий шрот у раціоні тварин може використовуватись як самостійно, так і в складі комбікормових сумішей;
за вмістом білків соняшниковий шрот значно випереджає корми з іншої рослинної сировини;
містить повноцінні за амінокислотним складом протеїни;
відрізняється гарною засвоюваністю, завдяки чому може бути використаний у раціоні харчування будь-яких тварин;
особливо очевидна користь шроту при відгодівлі молодих тварин;
чудових результатів вдається домогтися при годуванні високопродуктивних корів;
можлива шкода соняшникового шроту при неправильному зберіганні мінімізується завдяки його стійкості до зараження мікотоксинами;
шрот соняшниковий в кормі покращує засвоєння інших його компонентів.

Недоліки шроту

З недоліками шроту можна боротися, коригуючи дозу харчової добавки при складанні раціону харчування сільгосптварин. До них можна віднести:

високу концентрацію клітковини (в лушпинні насіння великий процентний вміст лігніну, який не засвоюється організмом птиці);
великий вміст сірки (входить до складу багатьох амінокислот, наприклад, метіоніну, цистину і т. д.);
поживність шроту соняшникового нижча, ніж у макухи;
невеликий, в порівнянні з соєю, вміст лізину (у зв'язку з цим в раціон харчування доводиться включати синтетичний лізин).

Зберігання шроту соняшникового

Термін зберігання будь-якої рослинної продукції залежить від її складу. Великий вміст жирів вимагає особливих умов зберігання. Щоб не допустити згіркнення масла, що міститься в шроті, складські приміщення повинні бути обладнані примусовою вентиляцією. В місцях зберігання шроту не можна допускати підвищення вологості вище 6 відсотків — у таких умовах істотно підвищується ризик зараження корму пліснявими грибами, які виділяють мікотоксини.Крім цього, в приміщеннях для зберігання шроту дуже важливо не допускати значних перепадів температур (більше, ніж на 5 градусів), забезпечити захист від прямих сонячних променів. Шрот можна зберігати насипом, але в цьому випадку продукцію потрібно періодично перемішувати. Шрот в гранулах зберігається в мішках, покладених на стелажі або піддони з дерева. При цьому повинен бути виключений контакт мішків з підлогою (відстань між мішком і підлогою має бути 15-20 см). Термін зберігання шроту соняшникового залежить від форми, в якій виготовляють корм, і способу його зберігання. При насипному зберіганні термін придатності шроту не перевищує 3 місяців, а гранульований корм, розфасований в мішки, може зберігатися до року.На якість шроту впливає цілий ряд факторів, в числі яких: сорт соняшнику, якість вихідної сировини, технологія виділення масла, умови зберігання готової сировини. Властивості соняшникової шроту можуть варіюватися в широких межах, тому його закупівля повинна виконуватися тільки від виробників, які добре зарекомендували себе і віддають перевагу сучасним технологіям виробництва, використовують високоякісну сировину. На українському ринку еталонну продукцію пропонує компанія «Агрозернохолдінг» — якість соняшникового шроту в цьому випадку підтверджена не тільки сертифікатами, а й відгуками постійних покупців.